Контакти:

+38 (0552) 49-15-28
Херсон, пр. Ушакова, 16
 

З любовью до рідного краю

2019 Липень

Управління культури Херсонської обласної державної адміністрації

Херсонський обласний Центр народної творчості

 

 

 

 

 

 

 

 

До 75-ї річниці створення Херсонської області

 

 

 

 

 

«З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОГО КРАЮ»

збірка робіт учасників

конкурсу сценарної майстерності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Херсон -2019

 

 

 

Укладач: Є.Коваль

Художнє оформлення: О.Соколенко

Відповідальна за випуск: О.Степанова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«З любов’ю до рідного краю»

Збірка робіт учасників конкурсу сценарної майстерності

Обласний Центр народної творчості

Херсон, 2019

 

У 2019 році Херсонщина святкує свій 75-річний ювілей. І не дивлячись на жодні перипетії в державі, вона продовжує жити культурним життям, знаходячи сили, а головне, – натхнення для пошуку найбільш яскравих форм впливу на масову аудиторію, за допомогою яких вільний час людей, їх дозвілля має стати більш цікавим, насиченим  та яскравим.

У кожної громади є пам’ятна дата, яка щороку збирає і гуртує своїх мешканців, малих і старих – це день заснування міста, району, населеного пункту, або день народження об’єднаної громади.

Святкування - це привід згадати історію створення, найважливіші віхи, найкращі здобутки і в першу чергу головну цінність - людей. Тих хто народжується, навчається, закохується, одружується, святкує ювілеї, трудиться на благо громади і передає традиції любові до рідної землі своїм нащадкам.

Для розповсюдження кращих зразків клубної роботи у цьому напрямку обласним Центром народної творчості було проведено конкурс сценарної майстерності «З любов’ю до рідного краю», який присвячується 75-річчю створення Херсонської області.

На розгляд журі, до якого увійшли фахівці Херсонського училища культури та ОЦНТ надійшло 12 сценарних робіт з Каланчацького, Білозерського, Іванівського, Великолепетиського, Великоолександрівського районів, а також Каланчацької та Іванівської об’єднаних територіальних громад.

Сценарії, що складають цю добірку, розкривають основні моменти відзначення свята громади і покликані допомогти організаторам дозвілля у проведенні заходу.

Посібник адресовано працівникам закладів культури та усім, хто працює над організацією дозвілля населення у своїй місцевості.

Сподіваємось, що культурно-мистецькі заходи, підготовлені на основі цих сценаріїв у клубних закладах, подарують їх учасникам та гостям естетичне задоволення та незабутні враження.

 

Координатор конкурсу, завідувач відділу аматорського мистецтва Євгенія Коваль

 

Сценарій концертної програми,

присвяченої 96-й річниці заснування Великолепетиського району

«Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ РІДНИЙ КРАЙ»

І місце

Наталя Дмитренко

художній керівник Великолепетиського РБК

 

На порозі районного Будинку культури гостей святкування зустрічає духовий оркестр РБК.

На першому поверсі РБК представлені виставки-презентації здобутків та досягнень дошкільних, навчальних та позашкільних закладів освіти району, Великолепетиського ПТУ№22, відділу культури, молоді та спорту РДА, Великолепетиського районного Будинку культури, дитячої школи мистецтв, Територіального центру з обслуговування населення, Центральної районної лікарні та ін. під назвою «На сторінках району ми залишили свій слід».

На другому поверсі розташована виставка робіт майстрів декоративно-ужиткового мистецтва району.

Сцена великого залу РБК святково прикрашена. У запису звучать пісні виконавців сучасної української естради та українські мелодії. По обидва боки сцени розсташовані мікрофони для зручності виступу вокального ансамблю з танцювальним колективом.

Звучать урочисті фанфари.

Диктор: О, скільки є сторін на білім світі,

Та рідна серед них лише одна,

Яка у давнім предків заповіті -

Лепетиська зветься сторона.

Спішу до тебе із доріг далеких

До древ твоїх, високих і ясних,

До маминої хати, до лелеки,

Плекаю пам`ять у серцях людських.

Вокально-хореографічна композиція  «Отча сторона».

Змінюється музика. Виходять ведучі.

Ведучий 1:  Доброго дня, дорогі друзі! Доброго настрою, радісного свята всьому нашому славному краю, нашим прекрасним людям, вам, шановні учасники свята!

Ведучий 2: День народження району - це також день народження всіх людей, які живуть, або жили в ньому і залишили свій слід в його історії! Друзі, вітаємо вас зі святом!

Ведучий 1: Земле моя! Квітнеш ти калиновими гронами, буяєш лісами та луками, радуєш високими врожаями на полях. Ти зазнавала спустошливих набігів татар і турків. Тебе поневолювали литовські та польські феодали, плюндрували твою землю нацистські загарбники.

Змінювався твій адміністративний устрій, змінювалися межі твоїх територій. Створювалась виробнича сфера сільського господарства, промисловості, зростала економіка, покращувався добробут і життя людей. Наперекір негараздам, які теж випадали на твою долю, ти, як птах – фенікс, відроджувалася, ставала до життя, процвітала.

Ведучий 2: 7 березня 1923 року, коли уряд України прийняв постанову про утворення нових територіальних одиниць, ти, моя земля, стала рівною серед рівних – Великолепетиським районом у складі Мелітопольського округу Запорізької області, а з 1946 року – у складі  Херсонської області.

Ведучий 1: Урочистості з нагоди 96-річниці утворення            Великолепетиського району в рамках святкування 75-ї річниці заснування Херсонської області оголошуються відкритими!

Звучить Гімн України

Ведучий 2: У літопис держави звитяжними рядками

Вписався поколінь цей подвиг трудовий.

Ідуть роки і доленіє в історії той незабутній час

Лепетищина рідна, як зірка доленосна світитиме для нас!

Ведучий 1: Найбільшим багатством нашого краю є його народ. Трудолюбивий і співучий, творить добробут та історію, прославляє нашу маленьку батьківщину далеко за її межами.

Людина щаслива, коли цінують її досягнення. Кращих людей нашого краю за вагомий внесок у розвиток та розбудову Великолепетиського району у виробничій, державній, депутатській, освітній, творчій, культурній, спортивній, підприємницькій та інших сферах діяльності грамотами та подяками районної державної адміністрації та районної ради нагороджують голова райдержадміністрації Віремейчик Анатолій Миколайович та голова районної ради Верховська Тетяна Олександрівна.

 

Проводиться нагородження за окремим списком. Дівчата вручають квіти кожному нагородженому.

Ведучий 1: Лепетищина – перлина Херсонщини. Ти дивишся синню Дніпра, тихо шепочеш налитим колоссям та степовою травою, лунаєш у небі піснею жайворонка.

Ведучий 2: Природа щедро обдарувала наш район мальовничою красою, полями і степами щедрими, водами чистими з берегами зеленими, де розташувались 1 селищна та 6 сільських рад, а в них 11 прекрасних сіл, своєрідних за своєю привабливістю та самобутністю.

Але не менш відомі у районі і люди, які жили, живуть та здійснюють керівництво в цих селах. Це талановиті, освічені, щедрі, гостинні керівники, голови селищної та сільських рад, саме вони забезпечують та сприяють розвитку нашого Великолепетиського району. Тому ми запрошуємо на сцену: __________________________

Оголошуються прізвища голів сільських рад, вони виходять на сцену, де залишаються.

Ведучий 2: Мій рідний край! Веселковими узорами уквітчаний. Ми співаємо тобі осанну!

Ведучий 1: Наш щедрий край, багатий край

Старі прикмети має:

На рушникові коровай

Гостей своїх вітає.

Наш щедрий край, багатий край,

А в нім робочі люди.

Хай буде сіль і коровай,

Тепло в родинах всюди.

Діти в українських костюмах виносять коровай головам РДА і РР, сільським головам вручається хліб. Виступ когось із голів. Звучить урочиста музика. Голови спускаються в зал.

Ведучий 2: Урочистості з нагоди 96-річниці утворення            Великолепетиського району в рамках святкування 75-ї річниці заснування Херсонської області оголошуються закритими.

Звучить Гімн України

Ведучий 1: Лепетищино! Сьогодні, в твій 96-й день народження, ми гортаємо свою історію, згадуємо минуле з вдячністю і дивимось у майбутнє з оптимізмом. Запрошуємо на сцену директора районного народного краєзнавчого музею імені Олени Іллівни Ціпко Марченка Миколу Миколайовича, який проведе відео-екскурс з історії заснування нашого району. Виступ, слайд-шоу.

Ведучий 2: Іноді люди, постійно живучи на одному місці, не задумуються над цим, вони у своїй стихії, вдома. Але варто покинути рідну місцину на деякий час, як затужить серце, болем озветься душа і все те, чого й не помічав раніше, стане ріднішим, ближчим і дорожчим. Це і є та ностальгія, яка не дає щасливо жити у чужому краю.

Ведучий 1: Недаремно ж люди кажуть, що в рідному домі і стіни допомагають, так воно і є. Тільки в рідному краю людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома.

На сцену виходять дві куми

Кума 1: Кума, чекайте мене сьогодні в гості.

Кума 2: Тю на вас, і чого б то я мала на вас чекати, коли я за вами ще геть не скучила. Сидіть краще вдома. А я вас і по телефону почую.

Кума 1: По телефону? По мобільному. Я недавно, почула, що ті мобілки – велика шкода для вашого дорогого здоров'я. Так що краще не беріть її в руки.

Кума 2: А що ж тоді в руки брать?

Кума 1: Як що? Та луччє шмат сала, а ще краще – кільце домашньої ковбаси. В обидві руки. Целєбний ефект обєспєчен. Я хоч не буду переживать за ваше здоров'я.

Кума 2: Справді? І довго її держать?

Кума 1: А поки я не прийду до вас, та не перевірю - чи правильно держите.

Кума 2: У руках? Ковбасу? І не їсти?

Кума 1: Не їсти! Ні в якому разі не їсти! Поки я не прийду!

Кума 2: Так руки заболять!

Кума 1: Аби не зуби!

Кума 2: А що, і зуби можуть заболіти?

Кума 1: Хе! Ще й як! Якщо самому пуд ковбаси вмотузити!

Кума 2: Еге-е, бачу, до чого клоните. Бачу-бачу. Хочете, аби я всю ковбасу з хати винесла. Так я вам і поспішила. Може, й на шию кавалок почепити?

Кума 1: Так сьогодні такий день, що гріх і не почепити. І на шию теж!

Кума 2: Який-такий день?

Кума 1: Самий головний! День нашої спільної Лепетиської родини! 96 річниця утворення Великолепетиського району! О! Так що не личить вам, кума, ковбасу від рідної куми за пазуху ховати. Треба ж гарно таке велике свято відпразнувать. Щоб на цілий год хватило.

Кума 2: Так тоді треба до сусідки йти.

Кума 1: А чого до сусідки?

Кума 2: Ковбасу позичати! У мене на цілий рік ковбаси не вистачить!

Кума 1: То може, і її запросимо, та сядемо за столом, та відсвяткуємо, та заспіваємо, якої привітальної, га? (співає) - У нас сьогодні свято…

Кума 2: Ну, раз так, тоді яке застілля без сусідки? І без її смачної печеної курки..

Кума 1: І вже як сядемо, як почастуємося, як заспіваємо… Хех…

Кума 2: Почекайте, кума, сусідка – з куркою, я з ковбасою, а ви?

Кума 1: А я тамадою! З піснею!

Разом: У нас сьогодні свято… Ех!...

Кума 1: А яке ж свято без дорогоцінних і шанованих гостей. Особливо коли ці гості з Князегригорівки.

Ведучий 2: Князегригорівка - це село на Лепетищині, відоме не тільки в районі та області, а і за їх межами своїми талановитими, щедрими, гостинними, співучими людьми, які тут живуть.

Концертні номери від князегригорівців.

Кума 2: Ой, та що ви кума жалієтеся? Скільки там вашого віку? Я своїх років не приховую. По-моєму, тридцять лєт — чудовий вік для жінки!

Кума 1: Ага… Особливо після сорока

Кума 2: Ой, а я вам так скажу: Ніщо так не тішить жінку після 30, як прохання показати паспорт при купівлі спиртного.

Кума 1: Що не кажіть, а молодь зараз не та… Ми раніше в молодості, хоч ховалися, соромилися… Виховання було не те, скромні були…

Кума 2: Да-а-а-а-а… Краща прикраса дівчини – скромність… ну, … і глибоке декольте.

Кума 1: Хто не був юним, той не був… чудним.

Кума 2: Ну це не про колектив «Юність», який ми запрошуємо на сцену. Зразковий вокальний ансамбль «Юність» виконує пісню «Ой не сваріться, моя мамо»

Ведучий 2: Щедрий Лепетиський край своїми талановитими людьми. Вздовж мальовничих берегів Каховського водосховища розкинулось село Мала Лепетиха.

Ведучий 1: Тож нехай своїм співом порадує вас жіночий вокальний ансамбль Малолепетиського сільського Будинку культури.

Ведучий 2: Хай ростуть щасливо Рубанівки діти,

Хай до неї серцем тягнуться вони.

Щоб селу ніколи в горі не старіти,

Щоб не забували дочки і сини.

Зразкова циркова студія «Арлекіно» Рубанівського СБК

Кума 2: Ой кума, шось мені дурно. Захотілось на природу, подихати свіжим кон’яком і шашликом…

Кума 1: І шо вам заважає?

Кума 2: Ну ви ж мого знаєте? Рибак! Повернувся з рибалки, тверезий, привіз повен садок риби. Я в шоці! Кажу: ти ж ніколи стільки риби не ловив. А він мені каже: та це все кум винен, він замість бутиля самогону бутиль березового соку взяв… гад!

Кума 1: Так, а ми ж з вами сьогодні зібратися вирішили з бабоньками…

Кума 2: А я про що? Я так чоловікові і сказала. А він мені: знову з бабами збираєтесь відпочити? А я йому і кажу: не збираємося, а відпочинемо! Він канєшно ще на прошле наше собраніє обіжається.

Кума 1: Чого? Наче ж нормально розійшлися?! Співали…

Кума 2: А я про що?! Кажу йому: та шо ми там з дівчатами посиділи. Я даже посуду прийшла помила… А він мені: ага… соняшниковою олією?

Кума 1: Ото ж ми так бабоньки і збираємося…

Вокальний ансамбль «Журавка» Рубанівського СК «Зібралися бабоньки»

Ведучий 2: Безкрайні степові простори нашого краю, які розкинулись під високим небом, вражають своєю величністю. І живуть там, у невеличких селах - Катеринівка, Костянтинівка, Демидівка, Миколаївка - люди трударі. Вони своєю щоденною копіткою працею примножують здобутки нашого району.

Вокальний ансамбль «Оберіг» Катеринівського СБК

Кума 1: А ви знаєте, кума, що зараз модно вести здоровий спосіб життя?

Кума 2: Та ви шо? Це як?

Кума 1: Дотримуватись дієт, займатися спортом, фітнес дуже модний…

Кума 2: Ну і?

Кума 1: Іду колись з роботи, краєм ока бачу, хтось поруч йде… Коли розумію, що це щоки.

Кума 2: Кума, а ви на мене образитесь, якщо я на вас казатиму пампушечка?

Кума 1: Та Господь із вами! Ви ж на мене не ображаєтесь, коли я на вас кажу загиблик.

Кума 2: А як хто інший скаже?

Кума 1: То царство йому небесне! Я не в тому віці щоб сохнути… Я у тому віці, коли квітнуть і площу для любові збільшують.

Кума 2: Тоді влаштуємо зараз «Диби, диби»!

Вокальний ансамбль «Запоріжанка» Демидівського СБК «Диби, диби»

Ведучий 1: О, Лепетищино моя!

Ти наша мати. Наша доля.

Щоб колосилися хліба

Ми зустрічаєм в полі зорі.

Ведучий 2: Хай дух козацький не згаса,

Не меркне хліборобська слава,

Хай розквітає і зроста

Наш отчий край, наша держава.

Блок концертних номерів.

Кума 1: Ой, кума, я останнім часом така приндикована…

Кума 2: І у чому це проявляється?

Кума 1: З чоловіком сперечаюся! Кажу: Так ти зі мною згоден? Пізно. Я вже передумала. Бо щоб мене переконати, треба зі мною погоджуватися.

Кума 2: Мені теж коли нічого сказати, це ще не означає, що я буду МОВЧАТИ!!! Бо рано радіти, коли я кажу «Так». Треба ще вислухати мої умови.

Кума 1: І взагалі, жіноча логіка, як ліцензійна угода – нічого не зрозуміло, але змушений погодитися.

Кума 2: А мене якшо не влаштовує погода, стан економіки і чоловіковий одеколон, значить я хочу, щоб мене обняли. Ось такі у нас вибрики.

Блок концертних номерів.

Після концерту на сцену, на фоні тексту ведучих, виходять усі творчі колективи району.

Ведучий 1: Шановні земляки і гості! Ми щиро дякуємо всім вам. Нехай сьогоднішнє свято зігріє ваші серця добром і залишить в них найкращі спогади. І нехай всіх нас об'єднає любов до рідної землі.

Ведучий 2: Хай ніжні трелі солов’я доносяться з діброви,

Хай ваші родичі, сім’я будуть живі, здорові.

Хай Господь Бог благословить святковий стіл у хаті,

І хай ніхто не боронить, щоб ви були багаті.

 

Ведучий 1: Хай буде мирним небокрай, хай сонце в небі сяє.

І чарка, й шкварка, й коровай, і хай душа співає.

Хай лине пісня над селом, хай колосяться ниви.

Комори повняться добром і будьте ви щасливі!

Фінальна пісня «Щастя нам, українці!» виконують всі творчі колективи району.

Ведучий 2: Лепетищино люба! Моя добра мала Батьківщино!

Процвітання тобі побажаю я знову і знов!

Хай щаслива зоря, земляки мої, вас не покине!

Нехай з вами завжди будуть Віра, Надія й Любов!

Ведучий 1: До побачення!

Разом: До нових зустрічей!

 

***

 

Сценарій театралізованого концерту

«З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОГО КРАЮ»

ІІ місце

Барган Наталія

Новокиївська філія

Головного Будинку культури Каланчацької ОТГ

Звучить українська народна мелодія. На екрані відео про створення світу, панорами природи України, Херсонщини.

Ведучий 1: Коли Бог створював Землю, він довго плекав свій задум. Коли ж округла основа була готова, Творець взяв її в свої могутні руки, присунув ближче Сонце, щоб було світло, але не дуже близько, щоб було не так гаряче, взяв все найпрекрасніше, що зміг вигадати і склав все це на поверхні нової планети в самому центрі. Там були дуже глибокі моря, найвищі гори, величезні річки і безкрайні пустелі, дрімучі ліси, озера, вируючі вулкани і небезпечні болота…

Ведучий 2: І почав Творець розподіляти все це по всьому світові: кому гори і трохи лісів, кому багато пустель і трішки озер, а кому – суцільне море і океан… А потому, майже закінчивши роботу, звернув свій погляд на центр світу і помітив, що там залишився нерозподілений надлишок.

Ведучий 1: Тоді він посміхнувся, провів рукою і рівномірно розподілив: два моря, дев’ятнадцять річок, величезні ліси і плавні, сотні озер і жменю островів. Маленьку пустелю насипав з річкового піску, а із залишків глини зліпив великі крутосхили.

Це був останній штрих. Подивився на все це і сказав: «Добре». І фінально поцілував своє творіння там, де закінчив роботу. І після цього пішов створювати тварин, птахів і людей. Так утворилася Херсонщина. Розуміючи всю важливість задуму Творця, люди так і стали малювати карту світу. Весь світ навколо, а по центру, трохи вище середини – Херсонщина.

Ведучий 2: Звичайно, це легенда. Від батьків і дідів нам дісталася унікальна земля. Тут, завдяки емоційним, веселим і засмаглим людям зародилися дивні колоритні традиції і «південна мова».

Ансамбль «Горлиця» виконує пісню «Земля моя - колиска роду».

Ведучий 1: Про Херсонщину не можна говорити без любові, бо для кожного її жителя – це його дім, його життя, його праця. Херсонський край, наче відкрита книга, з давніх і новітніх сторінок якої люди черпають не тільки мудрість, але й снагу та натхнення.

Читець: На теплих вкраїнських просторах,

Де ллються пісні солов'я,

Де перла степів неозорих –

Славетна Таврійська земля.

Приваблива, ніжна, мінлива,

Чаруюча, гарна, стрімка.

Немов наречена - красива,

Немов перемога - п'янка.

Там кличуть духмянії роси

В щасливий, веселий танок,

Дрімають на сонці покоси,

Ховається в травах струмок.

Летять у далекі блакиті

Проникливі мрії людські,

Живуть у таврійськім зеніті

Легенди далекі й близькі.

Дует «Карамелька» виконує пісню «Заповідний край»

Ведучий 1: Не можна не любити Таврійський край, і той, хто хоч раз побував тут, той, хто відкрив його красу у буйній зелені парків та скверів, у неминущій цінності історичних, архітектурних та художніх пам’яток, п’янкого запаху степів, той закохується назавжди, на все життя.

Ведучий 2: Херсонський край – неповторний, ранковий, чи притрушений молодим сніжком, є в ньому щось казкове. Пройдемося неосяжними степами, погляньмо на широкі простори нашої землі з висоти пташиного польоту. Тут відчутне дихання різних епох, тут мовчазний камінь стає живою сторінкою історії.

Сценка «Зустріч з Музою історії Кліо»

На сцені Стіл, накритий вишиваною скатертиною. Запалена свічка на підсвічнику. Лавка, застелена рядниною. Хлопець 12-13 років гортає книгу.

Хлопець: Яка цікава книжка, якби можна було потрапити одразу в найгарніші куточки нашого краю. О, якби те все можна побачити й оглянути! (зітхнув, приліг на руки за столом, в цей час заходить Муза історії Кліо, сідає навпроти. За хвилинку хлопець відкриває очі і аж здригнувся з великого дива)

Хлопець: Добридень! Ви хто будете? О, я наче Вас знаю. Ви Муза історії Кліо. Я бачив Вас на малюнку у своїй книжці. Звідки Ви тут? Якою дорогою зайшли? Я не чув, щоб хтось відчиняв двері…

Муза: (дивиться на хлопця, тепло всміхається) Так, я Муза Кліо. Я почула твоє бажання побачити прекрасні краєвиди Херсонщини й прийшла тебе відвідати. Мені дана така сила, що я можу мандрувати там, де забажаю… Чи хочеш піти зі мною?

Хлопець: (здивований і зворушений) Хочу! Хочу!

Муза: То збирайся швидко, підемо.

Хлопець: (погасив свічку, закинув на плечі наплічник, насунув на голову кепку, в руки взяв палицю і готовий до подорожі).

Муза: Ходімо. (виходять наперед сцени).

На екрані відображується про що говорять герої.

Хлопець: Я не розумію де це ми? Широка ріка, над нею простягаються сіножаті, вздовж ріки йде дорога.

Муза: Не впізнаєш цього місця?

Хлопець: Ні, я тут ніколи не був!

Муза: Придивися краще, он у той бік. (На екрані зображення Херсонської фортеці). Це Херсонська фортеця, а зараз на її місці стоїть один із центральних парків Херсона. А ти знаєш хто заснував Херсон?

Хлопчик: Так. Це я знаю. Указ про заснування Херсона підписала Катерина II, 18 червня 1778 року.

Муза: А коли була заснована Херсонська область?

Хлопчик: Мабуть тоді, коли і Херсон.

Муза: Ні, вона була заснована 30 березня 1944 року Указом Президії Верховної ради СРСР. Херсонщина – один із найгарніших регіонів країни. Тут є все для тих, хто любить воду і зелень: місцеві канали, кращі ніж у Венеції, бо наповнені природою, а не бездушними будинками, могутній Дніпро, водяні лілії та латаття, плавні, а також скелі з ракушняка.

Хлопчик: А я знаю, деякі озера на Херсонщині є конкурентами Мертвому морю, адже щільність води в них навіть вища, ніж в Ізраїлі.

(На екрані озеро Сиваш)

Муза: Окрім того, вони ще й мають незвичне забарвлення – рожеве, завдяки унікальним водоростям. Аналогів озера Сиваш у світі є всього три – Мертве море в Ізраїлі, затока Кара-Богаз-Гол у Туркменістані та Солоне Озеро у Америці. А ти впізнаєш це місце? (на екрані острів Джарилгач)

Хлопчик: Ні.

Муза: Це острів Джарилгач, який за певної погоди перетворюється на півострів, розташовується між селищем Лазурним та Скадовськом. Тут можна поніжитися в блакитних лагунах, подивитися на дельфінів, які підпливають до самого берега, побувати біля справжнього маяка.

Хлопчик: Я обов’язково хочу приїхати сюди зі своїми батьками.

Муза: Це буде чудово, якщо ти сюди приїдеш. Ну, я думаю, ти впізнаєш наступне місце? (на екрані Тендрівська коса).

Хлопчик: Здається це Тендрівська коса, яка входить до Чорноморського заповідника і це одне з небагатьох місць, де можна побачити диких коней у природних умовах. Ми у минулого року їздили туди на екскурсію.

Муза: Правильно, я бачу ти розумний хлопчик, який знає і любить свій край. А чи бував ти у горах?

Хлопчик: Ні, ніколи. Дуже шкода що на Херсонщині їх немає.

Муза: Як немає? (на екрані гори Херсонщини) Для тих, хто любить гори, на Херсонщині є таке місце, яке також називають Херсонським Гранд-Каньйоном.

Хлопчик: Як... у нас є гори? Де ж вони знаходяться?

Муза: Розташовані Херсонські гори у ландшафтному заказнику «Станіславський».

Хлопчик: З тобою дуже цікаво. А чим можеш ти мене ще здивувати?

Муза: Спробую. Як ти думаєш, чи є в Україні пустеля?

Хлопчик: Ну, тут я точно знаю, що пустелі знаходяться в Африці, а це дуже далеко.

Муза: А от і ні, не лише в Африці, а й на Херсонщині також. (на екрані Олешківські піски) Друга найбільша пустеля в Європі – це Олешківські піски, які займають 1600 квадратних метрів.

Хлопчик: Ой, на вигляд як справжня пустеля.

Муза: Ось така вона, Херсонщина – рідна, неповторна, найкраща у світі. Окрасою якої є два моря, які омивають її з обох боків, Олешківська пустеля, велична річка Дніпро, багато заповідників, один з яких – це Асканія-Нова (на екрані Асканія-Нова), єдина в Європі ділянка ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг.

Хлопчик: А я навіть знаю, що цей заповідник заснував Фрідріх Фальц-Фейн.

Муза: Це так. Тобі сподобалась наша подорож?

Хлопчик: Так, дуже. Я тепер знаю, куди літом я б хотів поїхати відпочити. Наш край дуже багатий на прекрасні краєвиди, де можна відпочити не гірше, ніж закордоном. Я хочу розповісти своїм друзям про нашу з тобою мандрівку. Але вони не повірять мені, що я справді все це бачив…

Муза: Я подарую тобі книгу, яка називається «З любов’ю до рідного краю», ти покажеш своїм друзям і вони не зможуть лишитися байдужими до цієї краси.

І ви разом вирушите у чарівну і цікаву подорож.

Хлопчик: Але ж ми ще зустрінемось з тобою?

Муза: Обов’язково. Мені багато є що тобі розказати. А зараз прощавай. (Виходить).

Хлопчик:   Таврійський край, багатий дуже

На щедрість, мудрість і буття,

Так приїжджайте любі друзі,

У гості - і на все життя.

Всіх ми запрошуєм до себе:

Братів, сестер з усіх країв,

Складемо пісню зовсім нову,

На все життя, для всіх віків.

Ансамбль «Водограй» виконує пісню «А я народилась в Таврійському краї».

Ведучий 1: Мій рідний краю - рідна ти земля,

Для всіх ти лиш маленька й непомітна,

Для мене Батьківщина ти й душа,

Маленька та ласкава і привітна.

Ведучий 2: Мені в тобі знайоме тут усе:

Зелені трави та пшеничне поле,

Повітря тут лиш свіже і легке

І неосяжне, чисте сине море.

Далі блок концертних номерів.

 

***

 

Сценарій, присвячений 100-річчю села Трохимівка

«СЕЛО МОЄ РІДНЕ – МОЯ БАТЬКІВЩИНА»

ІІІ місце

Карасьова Т.І.

Завідувач філії Будинку  культури с.Трохимівка

КЗ «Базовий клубний заклад Іванівської селищної ради»

Звучить лірична мелодія на сцену виходять ведучі

Ведучий 1: Моя Україна – широкі простори,

Поля і левади, степові видноколи…

Молитва і пісня, і слово натхненне.

З чого почалась Україна для мене?

Ведучий 2: Чи з пісні цієї, що в небо злітає,

І з рідної мови, що звуками грає?

З тієї молитви, що мати навчає

Моя Україна себе починає?

Ведучий 1: А може вона із самої оселі,

Де дружні й щасливі, привітні й веселі

Мої односельці в Таврійському краю

Плекають натхненно родину свою?

Ведучий 2: Отут, саме тут, у маленькім селі,

Де мамині руки хліб підносять мені,

Де тато працює на рідній землі,

Де свято пройшло в цій осінній порі?

Ведучий 1: Село моє рідне – моя Батьківщина,

Тут доля моя, тут натхнення моє.

Сьогодні тобі віншування людей,

Бо ти відзначаєш свій ювілей!

Ведучий 2: Будить рідне село і зорю, і росу,

Я любов до землі все життя пронесу.

Все, що бачу навкруг, таке рідне й близьке,

Трохимівка рідна, я славлю тебе!

Ведучий 1: Шановна громадо і гості почесні!

Ми раді вітати усіх честь по честі.

Нагода велична і свято веселе

Зібрало усіх нас в цей день вересневий.

Гостинно вітає вас осінь багата,

Лунає нехай її слово на святі.

Звучить мелодія тихо

Осінь:         Друзі, пані та панове, як багато вас, як рясно,

Як завжди, прийшла я вчасно! Восени земля прекрасна!

І в мою чудову пору і у селах, і в містах

З давнини так повелося починаються свята.

Потрудились ви в садочках, у городах, в полі.

Овочі зібрали вчасно, яблук, груш доволі,

Помідори і квасолю, перець, просо й сливи,

Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,

Щоб були всі люди ситі та були здорові.

Частування вже готові, прибули почесні гості,

То ж не будемо чекати, а почнем казати тости!

Святкувати вже час починати

І в 100-річний ювілей села

На свято Янгола-хранителя

Я привела.

Звучить мелодія.

Янгол-хранитель: Я – Янгол-хранитель Трохимівки. За людськими мірками - 100 років це багато. Але ми, Янголи, живемо вічно, і сто років - це для нас дитячий вік. Мені здається, що зовсім недавно перші працьовиті і наполегливі люди збудували у цім краї свої хатини, а ось уже кілька поколінь плекають цю землю трудом щоденним, народжують дітей, пестять і голублять їх, даючи напуття у широкий світ. Тисячі трохимівців живуть у далеких краях, але теплим промінчиком світить їм благословення рідного села. Усім, хто народився, живе і буде жити у Трохимівці присвячується наше свято «100-річчя нашого села –знаменна дата».

Концертний номер

Ведучий 2: Отак яскраво і помпезно ми свято оголошуємо відкритим і запрошуємо до привітання сільського голову. Виступ голови.

Ведучий 1: Буде весело на святі, тож часу не гаймо,

А всі разом в колі дружнім

Пісню заспіваймо!

Хай прославиться наш край,

Музиканте, починай!

Концертний номер

Ведучий 2: Моє село, мені ти найрідніше.

Можливо, десь і кращі є краї,

Та я пишаюся куточком кожним рідним,

Бо віддана прабатьківській землі.

Давайте помандруємо уявно

По вулицях, що наче ожили

І в гості всі на свято вже прийшли.

На сценічний майданчик виходять жінки – вулиці.

Ведучий: От рядком усі сідайте і про свій край розповідайте.

Першотравнева: Я вулиця Першотравнева

І найстаріша я в селі,

Колись була тут навіть школа

І діти всі навчалися малі.

Є на мені найстарші хати,

Від спеки можу в парку заховати.

Як лист тобі потрібен чи журнал -

До мене ти на пошту завітай.

І до крамниць своїх запрошую привітно,

І в волейбол пограти можна влітку.

Іще священне місце є – меморіал,

Але найбільший скарб у мене -

Це звичайно люди.

Вони у мене кращі ніж усюди,

Бо працьовиті і гостинні,

І честь вони мені складають нині.

Після виступу кожної «вулиці» може бути концертний номер

Миру: Першотравнева – гарна вулиця, я згодна,

Але найкраща – Миру вулиця сьогодні.

Я хоч і менша, але дуже мила

І яблучка духм’яні вже зростила.

Таких садів, як маю я,

Ніде в селі моїм немає.

Тут листя золоте встеляє землю

І люди тут живуть завзяті,

Тож привітаймо всіх людей на святі!

Кірова: Мої сестриці-вулиці, звичайно, праві,

Вони розумні, гарні, величаві,

Але найголовніша я, і цим я рада,

Бо на мені знаходиться сільрада,

А ще медпункт, і церква, й магазин,

І кілька славних працьовитих є родин.

Тож всі пишаються мною по праву,

Тож я чекаю на заслужену похвалу.

Гагаріна:   Я сперечатися із сестрами не буду,

Я просто повідомляю вам усім,

Що вулицю Гагаріна в селі

Всі люблять і дорослі, і малі.

І квіти я в садах своїх зростила,

І жителі мої всі дружать між собою,

І родичів по вулиці багато,

І всі родинами прийшли на свято.

Тож, мабуть я не гірша від усіх,

Чекаю оплесків від вас усіх.

Північна: Я маю лише одну сторону, та все ж,

Мені є похвалитися чим теж.

На Півночі села живуть прекрасні люди,

Вони завжди встигають всюди,

І в полі, й на роботі, і в сільраді,

Усюди моїм жителям всі раді.

Тому що не бояться холоду й роботи.

І хоч у нас дорога не найкраща,

Та все ж в нас вулиця весела й роботяща.

Горького: Я вулиця затишна всюди,

І тут живуть чудові, добрі люди.

І хоч Горького мене всі називають,

Та всі солодощі на мені купляють.

Бо в мене магазин чудовий,

І вихід є на водогін наш новий.

Сусідка в мене Молодіжна,

Ось поруч вона гарна і ніжна.

Молодіжна: Так, так, я справді молода й вродлива,

Мені до всього у селі є діло.

Бо і у будні, і веселі свята,

Я господиня вправна і багата.

Найкращі квіти у селі у мене,

Я влітку затишна, яскрава і зелена

Та й взимку маю вид прекрасний

Я ж бо найкраща у селі – це усім ясно.

Східна: Та ти сусідко дуже норовлива,

А ще зазнайкувата і хвастлива.

Я - Східна вулиця – я сонця схід стрічаю

І всім про день прийдешній сповіщаю.

Тож мабуть я найголовніша

І у селі своєму найгарніша.

Сонячна: Та досить сперечатись вам, сестриці,

На святі лаятися не годиться.

Ви всі красуні пречудові,

Розкішні, гарні, різнокольорові.

А я ж хоч і маленька і привітна,

Я Сонячна – я всім дарую світло.

Шкільна: А я Шкільна – від мене всім знання

І побажання щастя і добра!

Ми всі – одна родина дружна,

І ось моя усім порада слушна:

Не треба нам, хто кращий виясняти,

А краще будем ми гостей вітати,

Бо ми багаті добрими людьми

І справами, що творять добрі люди.

Нехай же їм щастить завжди і всюди!

Ведучий 1: Наше село сьогодні це: 10 вулиць, 312 будинків, 975 жителів. І кожен пишається своїм селом і хоче, щоб воно і в 100 років залишалось молодим і затишним. І хоч за всю свою історію воно зазнало багато змін, для нас рідне село – найкраще в світі. Тож давайте перегорнемо найважливіші сторінки славного літопису Трохимівки. Слово надається керівнику краєзнавчого музею села…

Ведучий 2: В день урочистий, святковий хочемо щиро привітати з ювілеєм півстолітнім. Слова найкращі розказати про мудру і наполегливу людину, що перед нами в цю хвилину. Нашому селу 100 років, а Ігор Вікторович приймає вітання з нагоди золотого ювілею. Він уже чверть століття збирає й занотовує всі факти історії Трохимівки. Він кожного дня плекає у школярів любов до рідного краю, його людей. Тож, шановний Ігоре Вікторовичу -

Ведучий 1: Хай ясніють літа, колосяться жита,

Золотіють луги долі скошені,

Хай сміється душа, хай добро поспіша

І далеко ще буде до осені.

Хай роки золоті, ніби в казці пливуть –

Сумувати за цим не годиться.

Хай здоров’я вони і добро принесуть

І задумане все хай здійсниться!

Ведучий 2: Для вручення пам’ятного подарунка запрошується голова районної державної адміністрації.

Ведучий 1: Приймайте від громади пам’ятний подарунок і подяку за значний вклад у збереження історії села Трохимівки, і художній номер у виконанні чарівних дівчат.

Ведучий 1: І кожен у селі господар й господиня,

Де б не робив, ще й дома – трудівник,

Бо господарство кожного - це нині

І ферма, й огород, і сад.

Вам пісня і земне спасибі,

Невтомні руки трударів,

Що пахнуть молоком і м’ясом, й хлібом,

Цвітінням росяних полів.

Ведучий 2: Сьогодні щиро дякуємо вам,

Дбайливі й працьовиті люди наші,

Щоб Бог здоров’я доброго вам дав

І успіхів в роботі якнайкращих.

Щира подяка й низький уклін

За щирість душі і добро вам усім,

Міцного здоров’я, довгого віку,

Шани і щастя на довгії віки.

Ведучий 1: Шановні односельці! Прийміть вітання з нагоди сторіччя села від наших почесних гостей. До слова запрошується заступник голови районної ради ___________________…

Теплі слова вітання приймайте від нашого земляка____________……

Ведучий 2: Будить рідне село і зорю, і росу,

Я любов до землі все життя пронесу.

Все, що бачу навкруг, все в мені проросло,

Як люблю я тебе, моє рідне село.

І багатство твоє – твої люди,

І їх славити завжди я буду!

Ведучий 1: Кожного дня знайомими з дитинства стежками наші односельці спішили на роботу. Вони ще й досі називають себе по професіям і згадують свої колективи. А хто забув, то наші дітлахи - майбутнє нашого села - вам зараз нагадають.

Дитина 1: Доярка іще до світанку

Спішила на ферму щоранку,

Щоб в вас було масло й сметана,

Морозиво й йогурту склянка.

Дитина 2: Комбайнер, ще босоногим хлопчиськом

Спішив на широкі лани,

Дорога була та неблизька,

Й єдині потерті штани.

Та він поспішав, щоб зростити

Той хліб, що у нас на столі,

Тепер вже нічим не відмити

Його трудові мозолі.

Дитина 3: Ніяк не обійтись без водіїв

Та трактористів, що кормами постачають,

Без сторожа, ветлікаря, без тих,

Що для худоби раціон складають.

Дитина 4: А як же у селі без продавців?

Для нас вони як феї-чарівниці,

Морозиво, крупу та всі харчі

Купуємо у них у всіх крамницях.

Дитина 5: А школа й дитсадок – це справжні храми,

Дітей там доглядають, наче мами,

І вчителі, і вихователі чудові,

І дітлахи там почуваються як вдома.

Дитина 6: Зайди в медпункт, а там тебе чекають

І нададуть тобі потрібну допомогу,

Бо наші медики розумні і кмітливі,

Собі обрали правильну дорогу.

Дитина 7: І листоноші трудяться завзято,

Листівку принесуть тобі на свято,

І пенсію додому принесуть,

І щось порадять, щось смачненьке принесуть.

Дитина 8: В сільраді трудяться невтомні працівниці,

До них звернись – і маєш результат.

За їхню праці низько слід вклониться

І їм подякувать стократ.

Ведучий 1: А які ж файні ті дівчата,

Що приготували нам це свято.

Культпрацівниці в нашому селі

І гарні, і розумні, й молоді.

Для них сьогодні особливі шлем вітання,

Тетяні і Світлані – найкращі побажання.

Ведучий 2: Честь і слава добрим людям,

Що живуть в моїм селі.

Хай щастить вам завжди, всюди -

Благодаті на землі.

Ведучий 1: Усім односельцям присвячується пісня……

Ведучий 2: Стеляться дороги без утоми,

Листям покриває землю осінь…

А душа летить завжди додому,

Де теплом дитинства кличе й досі.

Ведучий 1: В рідній хаті - найтепліше в світі,

Все тут миле і до болю рідне,

У казковім рушниковім цвіті

Заховалось сонечко погідне.

Ведучий 2: Стеляться дороги без утоми,

Через ниви стомлені і сиві,

У світи нас кличуть із дому

І нові світанки мерехтливі.

Ведучий 1: Сьогодні важко сказати, скільки громадян України вважають Трохимівку своєю маленькою Батьківщиною. Це не тільки ті, хто тут народився, рідним наше село стало й для тих, хто прийшов сюди з інших країв, але тут почувається щасливим. Хтось тут створив сім’ю, у когось народились діти, а хтось знайшов своє покликання у професії. Змінювалась назва держави, назва колгоспу, радгоспу, а люди – головне багатство землі – жили і творили справжню історію нашого села.

Ведучий 2: Мені здається інколи, життя

Потрібно мірять не роками,

А тим, що ти зробив за дні буття

Своїми мудрими руками.

Буває так, що хтось прожив життя

Коротке, як травнева злива,

А дні земні, як та стріла летять,

А кажуть, що прожив щасливо.

Ведучий 1: Сьогодні на святі ми хочемо вшанувати найстарших жителів села. Вручаються подарунки А ще у подарунок звучить пісня.

Ведучий 2: Особливі вітання ми хочемо висловити на адресу наймолодшої у селі родини. 12 вересня взяли шлюб Роате Артур і Ольга. Їм - множити славні традиції села, ростити дітей. Нехай доля дарує їм  многії літа. Оля і Артур:

Бажаємо вам здоров’я, миру, щастя.

Хай тільки радість вам дарує світ.

І щедрі дні, мов рушники квітчасті

Простеле доля на багато літ.

Ведучий 1: Приймайте пам’ятний подарунок і бажаємо відсвяткувати 100-ліття у колі внуків, правнуків і праправнуків. Щастя вам!

Вручення подарунків.

Ведучий 2: Народилася нова сім’я. Сподіваємося, що вони на все життя збережуть свої щирі почуття, оберігатимуть один одного від життєвих негараздів, як живуть ось уже 52 роки Жупікові Сергій Михайлович і Євдокія Іванівна. На сьогоднішній день - це подружжя, яке серед трохимівців має найбільше років спільного сімейного життя. За довгі роки життя бувало різне, але розуміння і чистота почуттів допомогли цим людям зробити життя цікавим і насиченим приємними миттєвостями.

Ведучий 1: Для наймолодшого та найстаршого подружжя звучить пісня «То любов».

Ведучий 1: Вродливий батько, в мами серце юне

І в неї на колінах немовля.

В прозорому повітрі, наче струни,

Гудіння оксамитного джмеля.

Прислухаюсь – співає колискову,

Не знаєш чи дитині, чи собі…

І мати молода, і юне слово,

Й нічого кращого не знайдеш на землі.

Наше село житиме вічно. Адже народжуються діти – це наше майбутнє, наша надія. На сьогоднішній день найкращі сподівання у нас на наймолодшого жителя. Давайте привітаємо маленьку Полінку. В день століття села пам’ятний подарунок вручається родині Чукаєвих. Саме вони зробили подарунок усій громаді. 16 жовтня у їх родині народилася дівчинка, яка продовжить історію роду, історію села.

Ведучий 2: Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту,

Що ж прислів’я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей, не мав клопоту».

Добре ж як себе впізнать в дитині,

Знать – вона твої продовжить роки,

Добре дати світові Людину

І людині - дати світ широкий.

Ведучий 1: Хай її доля буде світла та ласкава,

Хай щастя буде справжнім і рясним,

Земля щоб гарні квіти дарувала.

А небо над нею було світлим і ясним

Хай добро щоднини прибуває,

Як струмінь чистої джерельної води.

Хай зло далекими стежками обминає,

А щастя й радість поруч йдуть завжди.

Ведучий 2: Нехай маленька Поліна правильно обере свій життєвий шлях. Може, як мама Анжела Вікторівна, чи бабуся Віра Іванівна вона стане поважною вчителькою, а може, як бабуся Віра Вікторівна, стане сільським головою. Нехай обирає сама.

А ми сподіваємося, що ким би вона не стала, вона, народжена в рік століття Трохимівки, на все життя збереже любов до рідного села. І дуже приємно запросити для вручення пам’ятного подарунка Козакевич Антона, який рівно 10 років тому був найменшим жителем села, коли ми відзначали 90-ліття Трохимівки.

Антон:        Село живе, поки не сплять лелеки,

Із виріїв вертаються далеких,

Приносять діток до домівок тихих,

Нас захищають і відводять лихо.

Село живе, коли сміються діти,

Коли у травах пломеніють квіти,

Коли пшениці заквітчають поле,

Коли живе, працює рідна школа.

Ведучий 2: До 100-річчя села оргкомітетом було оголошено конкурс літературних творів та малюнків «Село моє рідне». Сьогодні ми надаємо слово голові журі конкурсу, яка назве імена переможців і вручить дипломи і призи.

Звучить урочиста музика під час вручення

Ведучий 1: Життя – це плин. Невпинний плин часу.

І пам’ятай про це, коли красу

Ти в світі цім спроможен споглядати,

Коли здоров’я й силу можеш мати.

Ведучий 2: Життя іде, його не зупинити,

Та все ж добро ти вмієш вже творити,

Село від тебе сподівається на диво,

Роби його щодень прекрасним і красивим.

Ведучий 1: Нехай століття плинуть в небеса

Нехай село своє продовжує життя

Хай покоління множать добрі справи

Хай всі щасливі будуть: діти й мами.

Ведучий 2: Як маєш ти достаток – поділись

Із старцем, сиротою, інвалідом.

Не полишай на потім, на колись,

Коли вже станеш й сам безсилим дідом.

Ведучий 1: Візьмемось, друзі, разом всі за руки,

Нехай єднає нас тепло сердець.

Розділимо на всіх і щастя, й радість.

Нехай добро панує тут, не десь.

Ведучий 2: Сьогодні нам, у день 100-річчя села, дуже приємно розділити радість свята з іменинниками. Саме у цей день з’явилися на світ наші односельці. Запрошуємо для вручення пам’ятних подарунків іменинникам 17 жовтня та тим, хто святкує ювілеї у жовтні цього року Балашівського голову……вручення подарунків

Ведучий 1: Для усіх іменинників звучить музичний подарунок.

Ведучий 2: І наше свято не закінчиться ніколи,

Бо його вогник ми у серці збережем.

І рівно через 10 років

На площу цю ми знову всі прийдем.

І знову будем святкувати, але вже 110-й ювілей.

Ведучий 1: А зараз дійство продовжить наша преподобна Солоха.

Солоха: Добрий день вам, добрі люди!

Хай усім вам щастя буде!

Бачу тут усі завзяті,

Всіх вітаю я на святі!

Та усі вже засиділись,

Мабуть, трішки ви стомились.

Тож усі готуйте гроші

І купуйте товари хороші:

Сало, м’ясо і сметану,

Пиріжки, млинці смачні

І солоні огірки.

Мед, горілку, помідори,

А іще чекають скоро

І розваги, і призи,

Не даремно всі прийшли.

Тож часу не гаймо,

Ярмарок наш розпочинаймо.

На нашому святі будемо й переможців визначати:

Найоригінальніший товар;

Найкращий продавець;

Найвправніший покупець.

За усіма ми будемо спостерігати

І найактивнішим призи роздавати.

Кожній вулиці надамо слово на урочисту промову.

Всіх на площі ми чекаємо, ярмарок розпочинаємо!

За право на ярмарку торгувати прошу мені гривню дати!

Буду товар вам рекламувати і допоможу усе продати!

Розпочинається ярмарок майстрів і кулінарів. Проводяться конкурси.

 

***

 

Сценарій театралізованого концерту

«З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОГО КРАЮ»

ІІІ місце

Боброва Тетяна

Головний Будинок культури Каланчацької ОТГ

Звучить українська мелодія. Жіночий голос за кулісами: «Ми зі свекрухою прожили щасливо цілих 10 років… Але потім зустрілися…»

Під українську мелодію, на сцену виходить Свекруха в халаті

Свекруха: Невістко! Невістко! Та де ж це вона. Галю, йди сюди!

Виходить невістка святково вбрана

Невістка: Так, мамо.

Свекруха: Де тебе чорти носять?

Невістка: Вам краще знати.

Свекруха: Ти скотину вже нагодувала?

Невістка: Ні, мамо. Спить ще ваш синочок.

Свекруха: А… Ну та хай ще поспить мій синочок. А ти поки гусей, курей, свиней нагодуй та борщу звари. А ще не забудь котлет підсмажити та за хлібом збігай до магазину. А я поки собі зачіску зроблю та перевдягнуся, а то свято вже розпочинається, а я ще не готова. До речі, а ти знаєш, яке сьогодні свято? Та звідки ж тобі знати, ти ж у школі погано вчила історію України. Так от, сьогодні ми святкуємо день народження нашого чарівного селища. Це наша маленька Батьківщина, яка знаходиться на Херсонщині. А ще у цьому році ми відзначаємо 75 річчя заснування Херсонської області. Тож у нас подвійне свято! Запам’ятала?

Невістка: Я це і без Вас, мамо, знала. Ви мене трішки недооцінили. Я і гостей, і артистів запросила. Ідіть вже перевдягайтеся, а то ще не дай Боже не встигнете на частування українським мохіто.

Свекруха: Це що - ром та м’ята?

Невістка: Ні, це горілка та петрушка. Ну, а поки моя свекруха з розуму сходить, шукає, що вдягнути то зі святом вас вітає…________

Концертний номер

Виходить свекруха в джинсах.

Свекруха: Ну що ти за невістка така. Тільки про себе і думаєш. Сама вбралась і гостей зустрічаєш, а про те, що я ще не готова, тобі байдуже, де моя святкова спідниця?

Невістка: Так я її випрала.

Свекруха: От, я так і знала! От бачте, людоньки, і не підкопаєшся, ніби добре діло зробила, треба було б і похвалити, а хочеться вбити!

Невістка: Та коли це ви мене хвалили…

Свекруха: А за що ж тебе хвалити? Підлогу миєш погано, готувати взагалі не вмієш, чоловікові весь час грубиш, яка ж ти після цього дружина? Ось я в твої роки…

Невістка: Ви, мамо, в мої роки вже трьох чоловіків поховали.

Свекруха: Ні, ну ви чули це, людоньки. Ну і зміюка. Не людина, а звичайнісінька гадюка. Так і хоче зіпсувати мені святковий настрій.

Невістка: Та я хочу його вам покращити, ось і ваших улюблених артистів запросила.

Свекруха: Це ж кого – «Лісапетний батальйон»?

Невістка: Ну не батальйон, а квартет, але вони зараз такого вогню дадуть, що мало не здасться, вітайте…_________

Концертний номер

Невістка: От ви знаєте, коли я буваю у свекрухи, я відразу, не давши їй відкрити рота, кажу: Дорога мама! Розуму я не накопичила, грошей також, вдома нічого не роблю – ледащо. Ваш син міг би обрати більш гарну дружину. А поки вона згадує, що я за неї ще не сказала, продовжую: Ваша недолуга невістка відзвітувала, дозвольте відбути до подруг, таких же непутящих, як і я. Та насправді подруги в мене класні і зараз вони подарують вам веселу пісню. Оплески! _________

Концертний номер

Свекруха: Галино, ти не бачила де поділася наша свиня?

Невістка: Так вона ж побачила, що ваш син розпалив мангал, бо в таке гарне свято без м’яса не обійтися, враз почала ловити мишей і гавкати на чужих.

Свекруха: Мабуть в тебе навчилась гавкати.

Невістка: Еге ж, а я у Вас… А от учасниці ансамблю, який зараз вийде на цю сцену, на щастя не гавкають, але вміють дуже гарно співати. Зустрічайте!!! _______________

Концертний номер

Невістка: Як то добре було в дитинстві - ні любові тобі не треба, ні грошей, ні чоловіка з його мамою. Сиди собі дупкою в піску і квіти нюхай. Я навіть трішки заздрю нашому дитячому танцювальному колективу… Молоді, зелені, безтурботні… Вони - майбутнє нашого краю. Але у них усе ще попереду. А поки нехай вони затанцюють для всіх вас гарний танок. _______________

Концертний номер

Невістка: От ви мамо, все клюєте мене та клюєте. Ви краще б за своєю дочкою придивилися, 25 років, пора вже їй і принца знайти. З ким же вона сьогодні на святі буде?

Свекруха: Та навіщо він їй треба, вона ще молода.

Невістка: А як я за вашого сина у 20 ішла, то ви казали дякуй, що старою дівкою тебе взяв…

Свекруха: Не плутай грішне з праведним, у моє доні порода…

Невістка: Ото ж бо негоже такій породистій кобилі та без принца. А ось і об’ява: самотній чоловік шукає кохання, пестощів, розуміння і ще чогось пожерти. Шо, нє, не подобається? Тож пропоную до вашої уваги ще кілька кандидатур. Зустрічайте, чоловічий ансамбль _______

Концертний номер

Свекруха: Ой, не розумію, що мій син в тобі знайшов…Тобі ж тільки й треба, щоб чоловік носив тебе на руках.

Невістка: Та мені, в принципі, і на шиї непогано сидиться. А от чоловіки з мішаного ансамблю тільки те й роблять, що носять своїх жінок на руках. А ще вони дуже гарно співають, аж серце мліє.

Свекруха: От розкатала губу. Та ти ж заміжня жінка! Та я тобі зараз покажу, де раки зимують. (Невістка тікає). Поки я буду доганяти Галину, зі святом всіх вітає мішаний ансамбль…_______________

Концертний номер

Свекруха: От скажи, Галю, а хто з відомих співаків тобі подобається найбільше?

Невістка: Ой, Олег Винник, гарний блондин, не гріх і закохатися.

Свекруха: Не гріх, кажеш. По-моєму, ти й так грішна. А мені подобається Віктор Павлик.

Невістка: Мамо, досить мріяти. Наступний учасник нашого святкового концерту, який вийде на цю сцену, співає не гірше вашого Павлика, а вже який гарний та високий… _____________________

Концертний номер

Невістка: (ласкаво) Матусю! Ви ж знаєте, що чоловік мій постійно то у відрядженні то на риболовлі, а я все дома та й дома. Можна я піду десь відпочину зі своїми подружками? Сьогодні ж свято.

Свекруха: Він чоловік, хазяїн, йому можна. А тобі одні гульки в голові.

Невістка: Можна подумати Ви такою в молодості не були.

Свекруха: Канєшно не була. Бувало, як зберемося чи у мене, чи у куми та організуємо вечерю в складчину і співаємо аж до ранку. А в чотири ранку на ферму прямо з гулянки.

Невістка: Ну що це можна було співати аж до ранку.

Свекруха: А ось послухай…_______________

Концертний номер

Невістка: Якось я жалілася своїй подрузі, що чоловік мене вже дістав. Все тикає мені своєю мамою, «мама-мама…», «мама - те…» «мама - се…» що, мовляв, я все роблю не так, як його мама… і мама краще готує, і мама краще чистоту тримає… і те, і інше. Так вона мені порадила зробити щось таке, що до мами відношення не буде мати Наприклад, купити чорну білизну – це зараз модно. От я її і послухала. На наступний вечір зустрічаю чоловіка в чорних панчохах, в чорному коротенькому халатику, під яким шикарна чорна білизна. Він на мене подивився, склав руки до купи і з переляканими очима каже: «Господи, що, з мамою?». С тих пір я вирішила більше коханого не лякати, а тільки дивувати. Тож, поки наші артисти дивуватимуть вас своїми талантами, я піду знову щось не те зроблю.

Концертний номер

Свекруха: Дивлюсь я на тебе, Галю, і думаю, що в тебе на думці одні п’янки, гулянки й чужі мужики.

Невістка: З чого це ви такі висновки зробили? А може свою молодість згадали?

Свекруха: От язиката. Ти краще скажи, чому мій син вчора так кричав?

Невістка: Я не хотіла казати, куди гроші діла.

Свекруха: Гаразд. Ну, а сьогодні чому так кричав?

Невістка: А сьогодні я йому сказала. Скажіть, мамо, ви до церкви ходите?

Свекруха: Звичайно.

Невістка: А посту дотримуєтеся?

Свекруха: А як же, сало ріжу більш тонкими скибочками.

Невістка: А м'ясо мабуть і мелете на дрібнюсінькі кусочки?

Свекруха: Та чого ти до мене причепилася! За суперечками ми з тобою зовсім забули, яке сьогодні свято.

Свекруха: Дійсно, адже ми зібралися для того, щоб відсвяткувати День народження селища та 75 річчя створення Херсонської області. І всіх нас дуже хоче привітати наш селищний голова і не тільки привітати, а й подарунки вручити.

Невістка: А чого так пізно, де він був раніше - сміливості набирався?

Свекруха: Яке набирався, скажеш іще таке – набирався, та він взагалі не п’є. А сміливості йому не позичати, тож зустрічайте оплесками…

Привітання від селищного голови та інших почесних гостей.

Невістка: А ми також щиро вітаємо всіх присутніх з таким чудовим подвійним святом. Кожному дому бажаємо достатку, злагоди та мирного неба.

Свекруха: Ми не прощаємося з вами, а говоримо…

Невістка: До побачення! На все добре!

Свекруха: Яке до побачення, от що значить молода не опитна, а он ті казани по твоєму для чого киплять… Запрошуємо усіх до пригощання і звичайно ж на дискотеку бо, яке свято без танців…

Невістка: Ой, як я люблю святкувати! Хай живе і веселиться наше селище!

Свекруха: І нехай все, що ми робимо буде…

Разом: З любов’ю до рідного краю!

 

***

 

 

 

Методично-репертуарне видання

«З ЛЮБОВЬЮ ДО РІДНОГО КРАЮ»

Обласний Центр народної творчості, Херсон, пр-т Ушакова, 16. 73000

e-mail:ocntkherson@ukr.net

2019 рік